День 4: Слова істини, доброти і слова, які необхідні

Наші слова мають реальний, відчутний результат. Вони здатні підбадьорити людей і принести позитивні зміни. Або ж вони можуть зруйнувати людей і завдати великої шкоди. У Приповістях 18:21 написано: “Слова — це настільки велика сила, що вони можуть вбити або принести життя, і балакуча людина пожинатиме наслідки.” (TPT, пер. з англ.)

Як зазначено у другій частині цього вірша, те, що ми говоримо, має наслідки і для нас самих. Наші слова можуть або допомогти нам вирости зсередини, або знікчемніти нас і зробити злішими. У Приповістях 11:17 написано: “Коли ти добрий до оточуючих, цим ти собі допомагаєш; коли ти жорстокий до інших, то завдаєш шкоди самому собі.” (MSG, пер. з англ.)

Це може прозвучати як кліше, але це дійсно дуже важливо думати перед тим, як щось сказати (запостити чи прокоментувати у соц. мережах). У Приповістях 15:28 написано: “Людина праведна замислюється, як відповідати, уста лихого випльовують думки огидні.” (UMT). Є один вислів Сократа, який пропонує нам зважувати наші слова запитанням самим собі: “Вони істинні? Вони добрі? Чи вони необхідні?”

Ісус вказує на зв’язок між вустами і серцем, коли у Євангелії від Луки 6:45 каже: “Адже чим переповнене серце, те і говорять її вуста.” Якщо твоє серце більше не чутливе до Бога; якщо ти дозволив гіркоті, образі, обуренню чи заздрості закрастися у твоє серце; якщо ти невпенений у собі, зранений, гордий чи егоїстичний, тобі буде дуже важко говорити слова життя у певні ситуації, підбадьорювати інших або проявляти словами доброту і щедрість. Ось чому надзвичайно важливо берегти своє серце понад усе (як написано у Приповістях 4:23).